В дні травневі, мріями багаті,

Коли щастя хлюпає з пісень,

Ми щороку зустрічаєм свято -

Перемоги радісної день.

Бо живуть у пам ‘яті народу

Його вірні дочки і сини,

Ті, що не повернулись із походів

Грізної великої війни.

Їх  життя, їх помисли високі,

Котрим не судилось розцвісти,

Закликають мир ясний і спокій,

Як зіницю ока, берегти.

  Все далі і далі відходить від нас та далека, жахлива війна, яка принесла стільки горя на українську землю, засіяла розпачем та бідою, змінила історію народів. Про тих, хто пройшов горнило Другої світової, про тих, хто не вижив, і про тих, хто дожив до Перемоги, – наша сьогоднішня розповідь, наша шана, наша пам’ять.

   9 травня 1945 року… День Перемоги… Для юних – це вже давнина. Минуло мирних 71 років, як з нашої землі ненависна війна втікла полохливим кроком. За  71 мирних років народилися покоління наших батьків, рідних. Але кожне нове покоління дивиться на минуле очима свого часу. Утім, такі події єднають усіх, з роками набуваючи ще більшої ваги…

 Ми не повинні, не маємо права забути те, що відбулося 71  років тому: якою ціною завойовано мир, чому нам пощастило народитися вільними людьми, кому ми повинні дякувати за це… Велика вдячність усім, хто кував Перемогу, пам’ять про цих людей ми пронесемо у своїх серцях через усе життя. Тож пам’ятаймо про все і про всіх!