Цей сніг, як сон, прийшов - розтане
 Здимить і хмару перейде... Весна.
Село лежить в тумані.
Голодний рік, голодний день.
Іде - не йде, повзе по мертвих,
Й хвалити Бога - хоч повзе.
Весняний дух живий - нестерпний
 До сонця зводить все живе.
Й воно і молиться, і плаче.
Й радіє сонцю і воді.
Якби він знав, коли б побачив -
Сини ростуть на лободі.
Сини Радянської держави!..
Та знає вождь, усе він зна...
У вус всміхається лукаво:
 Іде весна. Його весна!
В селі весна повзе на ліктях,
Повзе по мертвих і живих.
В долині сонце ловлять діти,
Що дзвінко капає із стріх.
І п'ють опухлими вустами
 Оту живицю молоду.
Їм жить і жить, та над полями
 Знов ворон каркає біду.
Забрали тих, хто із комори
 Пашню останню вимітав,
Хто ще активним був учора, -
Сьогодні ворогом ставав!
Голодний рік! Жорстокий світе.
Дай хоч надію для живих.
Весна. І сонце ловлять діти.
Що дзвінко скапує із стріх.
21 листопада школа відзначала День пам'яті  жертв Голодомору українського народу 1932-1933 р.р.
  Трагічний період життя наших співвітчизників, пов'язаний з Голодомором, учні старших класів висвітлили у рефератах.
  З цього приводу в школі була організована тематична виставка книг та фотостендів "Минуле стукає в наші серця".
  Вчитель історії Косинський С.В. провів тематичний урок з учнями 5-9 класів на тему: "Велика трагедія українського народу!"
  Класні керівники провели години спілкування з учнями щодо Дня пам'яті жертв Голодомору в Україні.
  Учні нашої школи приєднались до акції "Запали свічку".
   Дякуємо Богові і тим натрудженим рукам за те, що сьогодні ми  маємо святий хліб. Адже без цього скарбу ніхто не сідає до столу.
     Ти освяти цей хліб, що на столі,
     Любов'ю тих, що впали на світанні
     На ще не зораній плугатарем ріллі.