Синьоокий вересень, здрастуй!
Море усмішок, квітів навколо:
Чорнобривці, жоржини, айстри.
Я спішу на твій поклик, школо.
      Ось і закінчилось ще одне, сповнене веселощів і радості, літо. Якби не впертий календар, то ми б і не повірили в це, адже листя на деревах ще зелене, а небо таке пронизливо синє і високе. Хоч як не жаль розлучатися з веселим літечком, але кожен чекав початку навчання, як великого свята. Адже  цей  знаменний день дарує нові зустрічі старшим друзям, відкриває нові шляхи і народжує нові мрії.
      Головна подія свята – до нашого шкільного колективу влилося гомінке і непосидюче поповнення – першокласники. Їх зустрічали добрими побажаннями, рушниками на щастя  найстарші учні нашої шкільної родини.
      У школі здавна існує традиція, що в хвилини радості й урочистих свят несуть квіти до підніжжя обеліска і вшановують хвилиною мовчання всіх тих, хто загинув за мирне майбутнє нашої країни.
      На свято завітало Перше вересня, побажало всім школярам усього найкращого в новому навчальному році. Головні  господарі свята порадували всіх присутніх музичною композицією «Діти – це квіти». До урочистостей долучились почесні гості свята, привітавши першачків подаруночками, які згодяться їм у шкільному житті.
      І за доброю традицією право першими зайти до школи надалося першокласникам разом з першою вчителькою Гнаткович О. О. Їх проводжали бурхливими оплесками. Учні навчаться  розрізняти добро і зло, дарувати людям радість, любити рідну землю.