Минуло вісім тижнів цікавого та захоплюючого життя моїх першачків в НУШ.
Пройшли адаптацію успішно. За цей період встигли здружитися.
Навчатися дітям за новою програмою досить легко та цікаво. Діти в комплексі пізнають світ.
В міру сил облаштовані осередки класу. Школярі мають відкритий доступ до всіх матеріалів, які необхідні їм для роботи.
Стараюсь з дітьми працювати у групах, парах. Коли діти сидять і всі очі дивляться на вчителя, працювати легше.
Під час перевірки зошитів використовую метод «зеленої ручки». Діти концентруються на невдачах, а звертають увагу на свої успіхи.
Разом з учнями виготовляємо лепбуки. Створення лепбуку допомагає учням збагатити, закріпити і систематизувати інформацію. Ця робота їх захоплює. Ведемо щоденники вражень. За допомогою малюнків передають відповіді на поставлені їм запитання. І повірте, це їм вдається. Дітям подобаються ранкові зустрічі. Це дуже важливий елемент, спрямований на розвиток співпраці, вміння працювати в команді. Вони налаштовують дітей на позитив.
У 1 класі навчається дитина з особливими освітніми потребами. Клас із самого початку прийняв його, як звичайну дитину. Діти знають, що Максимчик така сама дитина, як і вони. Співпрацюю з асистентом. Дитина разом з нами у «Ранковому колі», на уроках.
Батьки моїх учнів – мої помічники, однодумці. Ми багато спілкуємось.
Чи важко працювати мені? Я скажу – непросто. Творча, довгогодинна підготовка до зустрічі з дітьми. Але це вартує того.
Діти із задоволенням ідуть до школи, легко комунікують один з одним. Це радує мене.
В основному, враження від роботи в Новій українській школі позитивні. Успіхи вже є. Але попереду ще довгий шлях. Головне, стараюся стати другом дітей.
