Вчора пролунав  останній дзвоник для наших випускників. Сумний  дзвоник... Сумне свято.. Сумна музика... Сумні пісні... Журба і сум панують біля школи і в цілій Україні. Сьогоднішнє наше свято  обпалене війною... І все ж сьогодні , як ніколи, це свято  дарує нам Віру і Надію у завтрашній день, а нашим дорогим  випускникам впевненість у тому , що мрії збудуться і життя буде гарним і квітучим, як рушники, які їм вчора простелили.

Ми з нетерпінням чекали на нього, щоб розказати чого ми навчилися. Це свято приходить  до кожного один раз у житті. І присвячене воно книжці, без якої не може обійтися жодна людина. Буквар живе більше 400 років. Змінюється сам буквар, але залишається головне його призначення  -  вчити дітей читати. Буквар - це "чарівний золотий ключик" , який відчиняє всім двері у світ знань. І де б ви не вчилися , у майбутньому - у  школах, ліцеях , університетах - кожен  згадуватиме свою найпершу книгу  найщирішою вдячністю та шаною. Тому, сьогодні ми теж подякуємо букварику за науку.